Усередині Casa Azul Фріди Кало

Родинний дім з 1904 року

Дім було зведено у 1904 році в Колонія-дель-Кармен, Койоакан, на розі нинішніх вулиць Лондрес і Альєнде. Спочатку він мав французьке оздоблення, а простіший фасад з'явився пізніше. Батьками Фріди Кало були фотограф Гільєрмо Кало, німецький іммігрант, і Матільде Кальдерон-і-Гонсалес. Вона виросла тут і провела в цьому домі більшу частину життя; вона казала, що народилася в ньому, хоча цивільний реєстр фіксує сусідній дім її бабусі по материнській лінії. Кажуть, що у 1913 році, під час Революції, її мати відчиняла вікна, щоб передавати припаси армії Сапати. Сьогодні стіни пофарбовані в глибокий синій колір, який дав дому його назву, з червоно-оксидною окантовкою та зеленими віконними ґратами.

Внутрішній двір і напис

Ви входите з вулиці Лондрес у внутрішній двір — серце дому. Синя стіна обрамляє його з кількох боків, рослини заповнюють клумби й горщики, а в деякі стіни вмуровані мушлі та дзеркала. На одній стіні, у червоній рамці над маленькими кам'яними фігурками у ступінчастих нішах, написано: «Frida y Diego vivieron en esta casa 1929–1954» — Фріда і Дієго жили в цьому домі. Не поспішайте тут: у дворах і саду музей дозволяє фотографувати вільно, а в кімнатах — лише телефоном і без спалаху. З двору видно, як пізніше кам'яне крило замикає простір.

Кімнати речей

Перші кімнати розповідають радше про життя, ніж про творчість. У них зберігаються особисті речі: фотографії, листи, сукні в стилі теуана, іграшки та прикраси, які показують Кало як колекціонерку не меншою мірою, ніж як художницю. Подружжя зібрало сотні експрето — маленьких обітних картин, і багато з них висять уздовж сходової клітки. В інших кімнатах представлено народне мистецтво, живопис XVI–XIX століть, роботи Пауля Клее та Хосе Марії Веласко, дві великі фігури Юди та доколумбові предмети. Постійна експозиція, створена наприкінці 1960-х, включає деякі власні роботи Кало, серед них її перший автопортрет і Viva la Vida. Експозиції змінюються, тож точний вибір залежить від дня.

• Фотографії та листи
• Сукні та прикраси в стилі теуана
• Експресивні вотиви, зібрані подружжям
• Народне мистецтво та доколумбові фігурки

Кухня

Кухня — найбільш домашня кімната на маршруті. Музей описує її як типову для старих мексиканських осель, і вона відображає повсякденне життя родини. Її стіни викладені жовтою плиткою, посередині тягнеться довгий жовтий стіл, а на полицях стоїть народна кераміка з Метепека, Оахаки, Тлакепаке та Гуанахуато. Це радше житлова кімната, ніж парадна, і в сусідстві з їдальнею вона демонструє кераміку, зібрану з різних регіонів Мексики. У цьому й суть: Кало та Рівера жили в цьому домі серед повсякденних мексиканських ремесел, і кухня показує цей смак виразніше, ніж будь-яка галерея.

Їдальня та спальня Дієго

Поруч із кухнею розташована їдальня. Її керамічний посуд із Цінцунцана, що в Мічоакані, належав подружжю, і на одній тарілці зображено чоловіка та жінку, які, можливо, є Фрідою та Дієго. Спальня Рівери відкривається з їдальні — нагадування про те, що дім був спільним і перебудовувався навколо двох митців, які працювали. Деякі власні роботи Рівери висять у кімнатах фотографій та особистих речей. Рівера виплатив іпотеку родини на цей дім після одруження. Подружжя розлучилося в листопаді 1939 року та одружилося знову в грудні 1940 року, а Рівера переїхав до цього дому у 1941 році.

Кам'яне крило 1940-х років

Близько 1941 року Рівера добудував крило, що виходить на вулицю Лондрес і замикає внутрішній двір. Воно зведене з місцевої вулканічної породи, інкрустованої керамічними вазами, з терасним дахом, оздобленим мушлями та дзеркалом. Студія та спальня Кало перемістилися до цього крила — саме тому кімнати, найбільш пов'язані з нею, розташовані нагорі, а не в старішій частині будинку. У 1946 році архітектор Хуан О'Горман переробив проєкт. Темний камінь різко контрастує з синіми стінами, а в одному куті внутрішнього двору стіна з чорного каменю всіяна мушлями та глиняними горщиками навколо маленької синьої ніші. Рівера використає той самий вулканічний камінь у значно більшому масштабі в Анауакаллі.

Студія

Студія розташована нагорі в кам'яному крилі — це світла кімната, де Кало працювала в останні роки свого життя. Мольберт їй подарував Нельсон Рокфеллер, і перед ним стоїть її інвалідний візок, обернений до незакінченого портрета Сталіна. Ця кімната показує, наскільки її живопис був близьким до дому й до власного тіла: багато її робіт — автопортрети, і вона писала крізь довгі періоди болю. Тут дозволено фотографувати телефоном без спалаху для особистого використання.

Спальні

У шість років Кало перехворіла на поліомієліт, а в 1925 році потрапила в аварію автобуса, яка зламала їй хребет і пробила таз. Мати встановила дзеркало над її ліжком, і протягом місяців, коли вона не могла рухатися, почала малювати себе. Те ліжко з дзеркалом і сьогодні стоїть у її спальні. Милиці, корсети й ліки увічнюють операції та біль, що супроводжували її до кінця життя. Кало померла в цьому домі 13 липня 1954 року у віці 47 років. Урна з її прахом стоїть на комоді, що править за вівтар, а подушка на ліжку вишита словами: не забувай мене, моє кохання.

Сад і піраміда

За домом сад — спокійне місце, щоб завершити відвідування. У 1940-х роках подружжя збудувало фонтан, дзеркальний басейн і східчасту піраміду для своєї археологічної колекції, а кам'яний мур розділяє патіо. Серед рослин стоять доколумбові скульптури, зокрема богиня кукурудзи Chicomecóatl з базальту. Піраміду розписано червоним, жовтим і білим, а на її ярусах розміщено експонати. Фотографувати тут можна безкоштовно, тож це місце для знімків. На території музею також є кафе.

Читати далі: Анауакаллі за вашим квитком

Як дім став музеєм

Кало й Рівера хотіли, щоб дім став музеєм для всіх мексиканців. У 1957 році Рівера заснував траст, який керує ним і досі, — Fideicomiso de los Museos Diego Rivera y Frida Kahlo, з Banco de México як довіреною установою. Музей відкрився в липні 1958 року. Поет і музеограф Карлос Пелісер, друг подружжя, спланував експозицію з метою зберегти дім таким, яким він був. Він знову відкрився в 1993 році після нетривалого закриття, а реставраційні роботи 2009 і 2010 років частково фінансував уряд Німеччини. У 2004 році у ванних кімнатах і шафах будинку виявили тисячі документів, фотографій, книжок, суконь, корсетів та іграшок — найбільша знахідка в історії музею.

Кому це не підійде

Якщо ви прийшли передусім заради знаменитих полотен Фріди Кало, варто скоригувати очікування: деякі її роботи тут експонуються, але дім — це передусім кімнати, предмети й повсякденне життя, і картини становлять лише малу частину побаченого. Відвідувачам з обмеженою мобільністю варто знати, що це старий будинок, який зберігає оригінальну архітектуру, навіть попри пандуси й ліфт. Тим, хто не любить натовпів, кімнати більшість днів здаватимуться людьми. А хто хоче довго й спокійно роздивитися кожен предмет, може вважати годинний сеанс із фіксованим часом занадто коротким; екскурсія з гідом триває довше.